Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 910/21523/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Вовк І.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РГК", смт Рокитне, Київська область

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014

зі справи № 910/21523/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг", м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м.Київ

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Чорногор Ю.Ю.;

відповідача - Башук Т.В.;

третьої особи - не з'явилася.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21.05.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 745, щодо повернення Товариством предмета лізингу та несплачених лізингових платежів на користь відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 910/21523/13 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 (колегія суддів у складі: суддя Власов Ю.Л. - головуючий, судді Корсакова Г.В. і Самсін Р.І. ), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення господарського суду від 16.12.2013, постанову апеляційного господарського суду від 01.04.2014 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 26.11.10 сторонами зі справи було укладено договір фінансового лізингу № KL 101147 (далі-Договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу право на час строку лізингу володіти та користуватися майном, а саме: гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007р.в., додатковий гідравлічний контур для роботи гідромолотом та гідромолот KWANGLIM SG2800S (для гусеничного екскаватора), модель HYUNDAI R320LC-7, а позивач зобов'язався оплачувати лізингові платежі, встановлені у графіку платежів, а після завершення строку лізингу, при виконанні Товариством всіх умов цього договору, майно передається у власність останнього.

Відповідно до пункту 1.2 Договору майно, передане Товариству на умовах Договору, є власністю відповідача впродовж всього строку дії Договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.6 Договору всі платежі, що виплачуються відповідачу на підставі Договору, позивач виконує у строки і на умовах, вказаних в спеціальних умовах фінансування і уточненому графіку платежів. Сторони домовились, що всі лізингові платежі оплачуються на 24 день місяця, при цьому перший період починається від дня передачі предмета лізингу Товариству і до 24 числа місяця. Оплата лізингових платежів за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача в національній валюті України (гривнях) без виставлення відповідачем рахунка-фактури. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що передача відповідачем майна позивачу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання акта прийому - передачі майна.

Відповідно до пунктів 8.4.4, 8.4.5 Договору відповідач має право на повернення предмета лізингу за встановленими договором підставами, а також має право скористатися будь-яким передбаченим чинним законодавством України правовим механізмом, зокрема звернутися до нотаріуса за здійсненням виконавчого напису або звернутися за судовим захистом до суду.

Пунктами 10.2, 10.4 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, 3.1, 3.2 і 6.4 договору, позивач зобов'язувався виплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Якщо Товариство порушує умови Договору або відмовляється усунути порушення умов Договору, відповідач має право провести повернення майна та/або стягнення заборгованості в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом вилучення майна від позивача та передачі його відповідачу або будь-яким іншим законним чином. Відповідач має право застосувати вищевказані стягнення разом або окремо та одночасно або в різний проміжок часу на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 11.5, 11.7 Договору він може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, відповідачем, якщо позивач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший укладений між сторонами договір фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення Товариству повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважається в тому числі, коли позивач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого Договором, та коли позивач більше двох разів прострочив на будь-який строк оплату лізингового платежу. У разі виставлення вимоги у випадку дострокового розірвання Договору позивач зобов'язується протягом 2 календарних днів з моменту розірвання договору передати відповідачу майно.

Судами також встановлено, що 26.11.10 сторонами зі справи були узгоджені спеціальні умови фінансування і уточнений графік платежів, згідно з яким загальна сума лізингових платежів визначена в сумі 1525452,33 грн., узгоджено відсотки та період лізингу: з 15.12.10 по 24.03.13.

26.11.10 позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання - передачі предмета лізингу, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв у лізинг за Договором предмет лізингу: гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в., додатковий гідравлічний контур для роботи гідромолотом та гідромолот KWANGLIM SG2800S для гусеничного екскаватора, заводський номер 90111175.

23.12.11 Товариство отримало від відповідача повідомлення про розірвання Договору, в якому відповідач зазначив про те, що у зв'язку з простроченням оплати лізингових платежів згідно з уточненим графіком у позивача утворилась заборгованість у сумі 609456,17 грн., а також нарахована пеня у розмірі 514620,44 грн., що разом складає суму боргу 1124076,61 грн. У повідомленні відповідач просив позивача не пізніше 26.12.11 повернути майно: гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 2007 р.в., додатковий гідравлічний контур для роботи гідромолотом та гідромолот KWANGLIM SG2800S для гусеничного екскаватора, а також сплатити борг в сумі 1124076,61грн., штраф в сумі 234482,80 грн. та неоплачену вартість майна в сумі 781609,32 грн. Разом з повідомленням Відповідач направив рахунок-фактуру на суму 2140168,73 грн.

У цьому зв'язку 21.05.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис за № 745 про повернення Товариством на користь відповідача предмета фінансового лізингу: гусеничний екскаватор, модель HYUNDAI R320LC-7, 200, 2007р.в., заводський номер 90111175, державний номер 50742 АА, вартістю 1287072,20грн. та гідромолот KWANGLIM SG2800S для гусеничного екскаватора, що був переданий у користування на підставі Договору та підлягає поверненню у порядку, визначеному п.3 ст.32 Закону України "Про виконавче провадження", а саме вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні за невиплачений лізинговий платіж за користування предметом лізингу у сумі: несплачені лізинові платежі та відсотки - 664549,15грн., пеня - 543906,85грн., штраф - 221159,26грн., неоплачена вартість майна - 737197,53грн., а всього - 2166812,79грн. У виконавчому написі зазначено, що він набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред'явлений до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби протягом одного року - з 22.05.2012.

12.02.2013 заступником начальника відділу ДВС Рокитнянського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36441592 з примусового виконання виконавчого напису від 21.05.2012 № 745.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Товариство обґрунтовувало їх тим, що виконавчий напис, вчинений 21.05.2012 за № 745 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, суперечить вимогам статті 88 Закону України "Про нотаріат", п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, оскільки нотаріусом при вчиненні напису не було перевірено безспірність вимог відповідача.

Встановленим за справою обставинам суди дали належну оцінку, та, взявши до уваги вимоги ст.87 Закону України "Про нотаріат", ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання позивача на відсутність передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису нотаріуса були перевірені судами, які обґрунтовано не взяли їх до уваги, оскільки вони спростовувалися фактичними обставинами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 910/21523/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" - без задоволення.

Cуддя В.СеліваненкоСуддя І.Вовк Суддя В.Харченко